Публікації

Передумови та контекст
До ухвалення регламенту законодавство ЄС у сфері захисту тварин охоплювало переважно тварин, що використовуються в наукових дослідженнях, або тварин під час комерційного транспортування. Для собак і котів, що утримуються як домашні (companion animals), єдиних норм на рівні Союзу не існувало. Натомість діяли різні національні системи – в деяких державах-членах достатньо розвинені, в інших – фрагментарні.

Ця розбіжність у стандартах мала прямі наслідки для функціонування єдиного ринку. По-перше, відсутність гармонізованих вимог до розведення та утримання дозволяла операторам реєструвати бізнес у юрисдикціях з нижчими вимогами й збувати тварин по всьому ЄС. По-друге, нелегальна торгівля набула системного характеру: мережа сповіщень і співпраці ЄС щороку фіксувала значну кількість повідомлень про торговців, що маскувалися під приватних власників. По-третє, покупці не мали доступу до надійної інформації про походження та стан здоров'я тварини.

Масштаб сектору підкреслює значимість питання. Громадяни ЄС утримують понад 72 мільйони собак і 83 мільйони котів; річний ринковий обіг оцінюється приблизно в 1,3 млрд євро. За даними Євробарометру 2023 року, 44% громадян ЄС мають домашню тварину, а 74% вважали, що рівень захисту companion animals потребує підвищення.

74% громадян ЄС вважали, що захист домашніх тварин потребує посилення. Євробарометр 2023 р.

Законодавча пропозиція Єврокомісії була внесена 7 грудня 2023 року. Попередня міжінституційна угода між Парламентом і Радою досягнута 25 листопада 2025 року; фінальне пленарне голосування відбулося 28 квітня 2026 року.

Основні положення регламенту

Умови утримання

Регламент забороняє постійне утримання собак у клітках. Кліткове утримання допускається виключно під час транспортування, ветеринарних втручань та участі у виставках. Собакам від 8-тижневого віку гарантується щоденний вихід на відкрите повітря тривалістю не менше однієї години. Соціальна ізоляція у клітці визначається як порушення добробуту.
Застосування шипованих нашийників, удавок без запобіжного механізму та постійного прив'язування тварини до нерухомих об'єктів поза межами ветеринарного контексту – заборонено. Для пастуших, службових і мисливських собак передбачені адаптовані норми.

Регулювання розведення

Регламент встановлює кількісні обмеження на інтенсивність розведення: не більше трьох пометів за будь-який дворічний період для однієї суки. Мінімальний вік суки для першого зведення – 18 місяців; між пологами обов'язковий відновлювальний інтервал. Повторні кесареві розтини допускаються лише у виняткових випадках.
Близькоспоріднене схрещування – між батьками і потомством, рідними братами й сестрами, а також між дідусями/бабусями та онуками – прямо заборонено. Продаж тварин у зоомагазинах підлягає суттєвим обмеженням.

Екстремальні конформаційні ознаки: регуляторний підхід і клінічний контекст

Стаття 6 регламенту забороняє цілеспрямовану селекцію за ознаками, що мають доведений негативний вплив на здоров'я та добробут тварини. Регулювання стосується насамперед брахіцефалії – морфологічної аномалії, що характеризується укороченням черепа та мордочки. Клінічні наслідки брахіцефалії добре задокументовані в науковій літературі.

Брахіцефальний обструктивний синдром дихальних шляхів (BOAS) є основним ускладненням і проявляється хронічним порушенням прохідності верхніх дихальних шляхів, зниженою толерантністю до фізичного навантаження та теплового стресу, а також розладами сну. Супутні стани включають офтальмологічну патологію (виразки рогівки, кератокон'юнктивіт), хворобу міжхребцевих дисків за типом Хансена (HIVD) у хондродистрофічних порід і хронічні дерматити внаслідок надмірних шкірних складок.

Дані VetCompass Programme (понад 2 млн собак, Велика Британія) свідчать: понад 20% собак під первинною ветеринарною допомогою належать до порід з екстремальною конформацією.

Регламент не встановлює прямої заборони на розведення брахіцефальних порід. Разом із тим він зобов'язує, що програми розведення мають активно мінімізувати негативні наслідки таких ознак. Детальні технічні критерії – так звані делеговані акти – щодо конформаційних ознак мають бути прийняті до 2030 року, щодо шкідливих генотипів – до 2036 року. Саме в цих актах міститиметься більшість конкретних вимог до практики розведення.

Заборонені хірургічні втручання

Купірування вух, купірування хвоста, видалення кігтів (декло) і операції на голосових зв'язках (девокалізація) більше не допускаються як косметичні чи профілактичні процедури. Будь-яке з цих втручань можливе лише за наявності обґрунтованих медичних показань, підтверджених ветеринарним лікарем. Це суттєво розширює сертифікаційну функцію лікаря: ветеринарний висновок стає обов'язковою правовою підставою, а не лише медичним документом.

Навчання персоналу та ветеринарний контроль

Персонал усіх ліцензованих закладів – розплідників, зоомагазинів і притулків – зобов'язаний пройти акредитовані навчальні програми з поведінки тварин, методів поводження та стандартів добробуту. Щорічні ветеринарні перевірки встановлюються як обов'язковий елемент ліцензійних умов.

Система простежуваності

Регламент розширює обов'язкову ідентифікацію та реєстрацію на всіх власників собак і котів у ЄС – незалежно від комерційного статусу. Передбачено створення публічно доступних, взаємопов'язаних національних баз даних. Цифрові платформи зобов'язані верифікувати ідентифікаційні дані тварини до публікації оголошення про продаж або передачу. Ці заходи спрямовані на усунення схем нелегальної торгівлі, де оператори позиціонують себе як приватних власників.

Терміни набрання чинності

Публікація в Офіційному журналі ЄС очікується протягом 2026 року. Загальне застосування регламенту настає через два роки після публікації – орієнтовно з 2028 року. Окремі положення мають перехідні терміни від 2 до 15 років. Регламент встановлює мінімальні стандарти; держави-члени зберігають право запроваджувати суворіші національні норми.

Наслідки для України

Угода про асоціацію Україна–ЄС і переговорний процес щодо членства передбачають поступову адаптацію вітчизняного ветеринарного законодавства до acquis ЄС. Новий регламент формує нові орієнтири в кількох сферах, безпосередньо пов'язаних з українською галуззю.

З точки зору ветеринарної практики, регламент розширює нормативну роль лікаря: сертифікаційний висновок стає обов'язковою умовою для ряду втручань. Це вимагатиме відповідного врегулювання в національному законодавстві при імплементації. Для операторів ринку – розплідників, зоомагазинів, притулків – регламент означає необхідність перегляду стандартів утримання, кваліфікаційних вимог до персоналу та систем документообігу.

Окремим питанням є простежуваність. Вимоги ЄС до ідентифікації та реєстрації тварин застосовуватимуться також при імпорті з третіх країн, включно з Україною. Відсутність сумісної системи реєстрації може стати практичним бар'єром для легального переміщення тварин у перспективі.

Ветеринарний Альянс України відстежуватиме офіційне опублікування регламенту, готуватиме аналітичні матеріали та рекомендації для членів асоціації стосовно практичних наслідків і часових горизонтів адаптації.